Що подивитись у Мюнхені крім Октоберфесту: повний гід з особистим досвідом
Мюнхен — це не лише Октоберфест, літрові кухлі пива та баварські ковбаски. Це місто, де велична готика Фрауенкірхе стоїть пліч-о-пліч із футуристичними дахами Олімпійського парку, а поруч із пивними садами, яким уже кілька сотень років, працюють інженери BMW.
Я був тут двічі — і кожного разу Мюнхен дивував по-новому. Завмирав перед архетектурою Новою ратушею, шукав «слід диявола» в Фрауенкірхе, губився в залах Німецького музею (до речі, це мій улюблений музей у світі!) і об’їжджав усі кав’ярні в пошуках ідеального капучіно.
У цьому гіді я зібрав усе, що знадобиться вам для комфортної подорожі: як дістатися до міста, як не заплутатися в місцевому транспорті, що обов’язково подивитися і де зупинитися — від люксових готелів до бюджетних варіантів.
Як дістатися до Мюнхена
Потягом
Мюнхен — один із головних залізничних вузлів Німеччини, тож дістатися сюди поїздом дуже просто. Швидкісні поїзди ICE з’єднують Мюнхен із Берліном, Франкфуртом та Гамбургом. Під час своєї першої мандрівки я дістався Мюнхена саме потягом. Головний вокзал München Hauptbahnhof зручно розташований недалеко від старого міста. Я дійшов пішки від вокзалу до готелю в центрі старого міста всього за 15 хвилин.
Автобусом
Автобус — найдоступніший спосіб дістатися до Мюнхена, особливо якщо ви подорожуєте із сусідніх країн або міст Південної Німеччини. Більшість міжнародних і міжміських рейсів прибувають на центральний автовокзал Мюнхена (Zentraler Omnibusbahnhof München), який розташований поруч із головним вокзалом.
Звідси легко дістатися в будь-який район міста, поряд є метро, трамваї та міські електрички. До історичного центру можна доїхати за кілька хвилин або навіть дійти пішки.
Коли я відвідував Мюнхен вдруге, я приїхав саме автобусом FlixBus з Інсбрука (моя стаття про Інсбрук), і загалом мій досвід був непоганий: автовокзал був трохи брудний, а навколо ошивалися сумнівні «персонажі», але це типова проблема більшості автовокзалів у великих європейських містах.
Я рекомендую використовувати саме FlixBus, оскільки у них широка мережа маршрутів по всій Європі: зручно їхати з Австрії, Чехії, Італії або сусідніх німецьких міст. Також у них є зручний застосунок, де можна придбати квитки та стежити за інформацією про свій автобус. Але головне — це ціни. Квиток на потяг з Інсбрука до Мюнхена коштував 40 євро, тоді як на FlixBus — лише 15. Якщо хочете заощадити, то автобус — кращий вибір.
Літаком
Мюнхен приймає рейси в Munich Airport (MUC) — другий за завантаженістю аеропорт Німеччини. Під час своєї другої подорожі я вилітав звідси до Стамбула — загалом досвід залишився позитивний: усе добре організовано й зрозуміло.
Дістатися до та з аеропорту просто. Я користувався міською електричкою S-Bahn — лінії S1 та S8 вони напряму їдуть до терміналів. Поїздка займає близько 35–40 хвилин, поїзди ходять регулярно з раннього ранку до пізньої ночі.
Є також автобус Lufthansa Express — він довозить до головного вокзалу приблизно за 45 хвилин, але час у дорозі залежить від трафіку. Таксі або сервіси на кшталт Uber можуть бути швидшими, якщо немає заторів, але коштують значно дорожче поїздка до центра міста буде коштувати приблизно 60 євро.
Громадський транспорт Мюнхена
Автобуси і трамваї
Автобусна і трамвайна мережа Мюнхена добре розвинена та охоплює як центр міста, так і житлові райони на околицях. Обидва види транспорту інтегровані в єдину систему тому квитки діють однаково в автобусах, трамваях, метро та S-Bahn.
Автобуси курсують регулярно, з невеликими інтервалами у будні дні та дещо рідше у вечірній час і на вихідних. Вони з’єднують райони, де немає рейкових ліній, а також підвозять до станцій метро й міських електричок. Я частіше всього користувався саме трамваями вони здебільшого проходять через центральні квартали де зосереджено більшість пам’яток. У більшості випадків транспорт приходив за графіком і навіть завжди були сидячі місця але можливо це тому що я ним користувався у менш пікові години.
Для навігації найпростіше користуватися Google Maps або офіційним застосунком MVV — він показує актуальні маршрути, пересадки та час прибуття.
Квитки єдині для всього міського транспорту. Їх можна придбати в автоматах на зупинках і станціях або через мобільний застосунок MVGO. Я рекомендую придбати проїзний в автоматі одразу на декілька днів щоб не бігати кожен раз і не шукати де купити квиток.
Метро
Система метро Мюнхена сучасна, добре організована та логічна. Вона охоплює як центральні райони, так і житлові квартали на околицях, дозволяючи швидко дістатися до більшості ключових точок міста.
Мюнхенський U-Bahn відкрили у 1971 році напередодні проведення Summer Olympics. Саме підготовка до Олімпіади дала поштовх масштабному розвитку транспортної інфраструктури. Багато станцій і сьогодні виглядають сучасно — просторі та з чіткою навігацією.
На платформах є електронні табло з часом прибуття наступного поїзда. Більшість станцій обладнані ліфтами або ескалаторами, що є плюсом для мандрівників із багажем або дитячими візками.
Метро інтегроване в єдину тарифну систему під управлінням MVV, тому окремого квитка для U-Bahn не потрібно — діє той самий квиток, що й для автобусів, трамваїв та S-Bahn. Турнікетів немає, контроль вибірковий.
Я декілька разів користувався метро під час своєї подорожі. Окрім зручності, особливо хочу відзначити дуже привітних працівників. Побачивши, що я поспішаю на літак, вони допомогли мені знайти автомат для купівлі квитка та провели до перону.
Що подивитися в Мюнхені
Мюнхен дуже велике місто, яке я так і не встиг повністю подивитися, хоч був тут уже двічі. Пам’яток дуже багато, у мене склалося враження, що тут є щось для кожного. Музеї BMW та Німеччини — для любителів технологій, Старе місто — для цінителів історії та архітектури, а парки й сади — для любителів природи. А про кількість крутих кафе та ресторанів я взагалі мовчу. Відвідати всі пам’ятки за один візит просто неможливо. Я відібрав лише найкращі місця, які точно треба відвідати.
Марієнплац
Марієнплац — це серце Мюнхена. Саме звідси почалася історія міста ще в XII столітті, коли Мюнхен тільки формувався як торговий центр на перетині важливих шляхів.
Назва площі походить від колони з фігурою Діви Марії, встановленої у 1638 році на знак подяки за те, що місто вціліло під час Тридцятирічної війни.
На мій погляд, це найкрасивіша площа не тільки Мюнхена, а й всієї Європи і все завдяки Новій ратуші яка виглядає настільки епічно, що коли я її побачив вперше я втратив дар мови. Якщо б мене запитали яке одне місце варто відвідати у Мюнхені то я точно назвав би саме Марієнплац.
Одна з головних фішок площі це знаменитий годинник Glockenspiel. Щодня о 11:00 і 12:00 (а влітку ще й о 17:00) фігурки на годиннику розігрують сцени з історії міста: лицарський турнір і танець бондарів.
Марієнплац на карті: Google Maps
Нова ратуша
Нова ратуша — головна архітектурна перлина Мюнхену та та сама ратуша яка робить площу Марієнплац такою гарною. Хоча вона виглядає як середньовічна будівля за фентезі фільму, я був здивований коли дізнався що насправді вона була збудована відносно недавно у 1867–1908 роках.
Фасад прикрашений десятками скульптур баварських правителів, а центральна вежа сягає близько 85 метрів.Саме на ній і знаходитсся годинник про який я писав вище.
Усередині працює міська адміністрація, я вже вирішив що у середину не потрапити, але виявилося що все ж можна піднятися на вежу. Зверху відривається дуже гарний краєвид на місто але як на мене головний вау ефект будівлі це її архітектура яку чудово видно з площі. Звідси відкривається класичний вид на червоні дахи старого міста та куполи Фрауенкірхе. У ясну погоду на горизонті навіть можна побачити Альпи.
Нова ратуша на карті: Google Maps
Стара ратуша
Стара ратуша стоїть на східному боці Марієнплац і на мій погляд, виглядає значно скромніше за Нову ратушу (спочатку я її навіть не помітив, настільки звичайно вона виглядає), але саме вона була центром міського управління ще з XIV століття. Будівля не раз перебудовувалася, а сучасний вигляд із готичною вежею — результат реконструкції після Другої світової війни.
У вежі зараз працює Музей іграшок. Вхід коштує 6 євро. Музей досить цікавий, особливо якщо ви мандруєте з дітьми, але якщо часу небагато, то краще відвідати Німецький музей, про який я розповім нижче.
Стара ратуша на карті: Google Maps
Фрауенкірхе
Фрауенкірхе головний собор Мюнхена. Під час прогулянки старим містом я завжди бачив його дві височенні вежі майже з будь-якої вулиці. Храм збудували у XV столітті в стилі пізньої готики, і він досі залишається найважливішою католицькою святинею Баварії. Саме тут поховані представники баварської династії Віттельсбахів.
В першу чергу собор мене вразив своїм масштабом. Хоч всередині досить стриманий інтер’єр особливо на контрасті з Новою Ратушею але розміри колон та висота стель справляють враження. Працівник церкви сказав мені що собор може вмістити більше 20 тисяч людей!
Одна з незвичайних деталей собору це так званий «слід диявола» біля входу. За легендою, архітектор уклав угоду з дияволом: той допоможе побудувати собор, але в ньому не повинно бути вікон . Архітектор схитрував — спроєктував колони так, що з певної точки вхідної зали вікон не видно.
Диявол зайшов, став саме на це місце — і справді не побачив жодного вікна. Коли він зробив крок уперед і побачив світло, зрозумів, що його обдурили від злості тупнув ногою… і залишив слід у підлозі зник.
👉 Сьогодні цей “слід диявола” можна побачити прямо в соборі недалеко від головного входу.
На південну вежу можна піднятися — звідси відкривається панорама старого міста з видом на Альпи в ясну погоду. І що цікаво в Мюнхені: існує правило, яке обмежує висоту нових будівель, щоб вони не перевищували 99 метрів — висоту веж Фрауенкірхе.
Фрауенкірхе на карті: Google Maps
Церква Святого Петра
Про найбільший храм я вже вам сказав а тепер давайте про найстаріший Церкву Святого Петра. Саме з цього пагорба колись починалося релігійне життя міста, ще задовго до появи пишних ратуш і королівських резиденцій.
Сучасна будівля поєднує кілька стилів — від готики до бароко, адже церкву неодноразово перебудовували після пожеж і воєн. Усередині розкішний вівтар у стилі бароко із фігурою святого Петра, що контрастує зі досить стриманим фасадом.
Вхід у храм безкоштовний але якщо ви хочете піднятися на вежу треба буде заплатити 5 євро.
Церква Святого Петра на карті: Google Maps
Віктуалієнмаркт
Якщо ви засумували за ринками або хочете перекусити щось смачненьке, то відправляйтесь на Віктуалієнмаркт — головний ринок Мюнхена. Ринок знаходиться прямо у центрі міста що мене здивувало адже зазвичай ринки знаходяться у більш віддалених районах де більше місцевих. Але це не звичайний ринк як і завжди тут діло в історії.
Спочатку в Мюнхені був невеликий ринок прямо на площі Марієнплац там де зараз красуется Нова ратуша. Але місто росло, людей ставало більше, і ринок вже не поміщався на площі.
І у 1807 році король Максиміліан I Йозеф наказав перенести ринок трохи вбік — так і з’явився Віктуалієнмаркт.
Цікавий факт: Назва походить від латинського victualia — “продукти, їжа”.
Тут більше сотні ларьків із сиром, ковбасами, свіжою випічкою, спеціями, медом і квітами. Це найкраще місце, щоб спробувати класичні баварські продукти — від сосисок до місцевих сирів і гірчиці. У центрі ринку навіть є традиційний пивний сад, де можна сісти за довгий дерев’яний стіл і замовити кухоль баварського пива.
Я тут був під час різдва і атмосфера була дуже приємна та святкова .
Віктуалієнмаркт на карті: Google Maps
Мюнхенська резиденція
Мюнхенська резиденція — колишній палац баварських правителів із династії Віттельсбахів і найбільший міський палац у Німеччині. Майже 400 років звідси баварські монархи керували своїми землями, поступово перетворюючи резиденцію на величезний комплекс із розкішними залами, внутрішніми двориками та приватними покоями.
Палац будували й розширювали з XVI до XIX століття, тому тут органічно поєднуються різні стилі, від ренесансу до бароко й класицизму. Під час Другої світової війни резиденція була серйозно пошкоджена, але її відновили з максимальною точністю. Сьогодні це величезний музейний комплекс, де можна побачити не лише парадні зали для прийомів, а й більш особисті кімнати, у яких жили правителі.
Найбільше мене вразив Antiquarium — довга ренесансна галерея з фресками на релігійну тематику. Також мені дуже сподобалась Зала скарбів, де зберігаються корони, коштовності та церемоніальні регалії баварських монархів.
Мені резиденція дуже нагадала Ватикан за рівнем оздоблення та кількістю золота в інтер’єрах. Якщо вам подобаються бароко, королівська історія та палаци, де кожна зала намагається перевершити попередню, то сюди точно варто прийти.
Повний квиток коштує 20 євро. У мене огляд усіх залів і музеїв зайняв приблизно 4 години.
Мюнхенська резиденція на карті: Google Maps
Німецький музей (Deutsches Museum)
Для мене Німецький музей став справжнім відкриттям і після візиту він досі залишається моїм улюбленим музеєм із усіх, що я відвідував (а це більше ніж 150 музеїв).
Німецький музей вважається одним із найбільших музеїв науки й техніки у світі. Експозиція охоплює практично все, що тільки можна уявити: авіацію, космос, судноплавство, фізику, енергетику, медицину, музику, гірничу справу та багато іншого. Тут можна побачити справжні літаки, підводні човни і навіть мости. Більшість експозицій інтерактивні, тож це не той музей, де просто дивишся на вітрини, тут постійно щось можна досліджувати й пробувати.
Найбільше мене вразив розрізаний Airbus, який демонструє, як виглядають внутрішні системи літака: від двигунів до вантажних відсіків і пасажирських місць. Також дуже сподобалася експозиція про мости — там можна пройтися по конструкції прямо всередині музею і навіть спробувати спроєктувати власний міст із кубиків.
Музей величезний, тому я б радив заздалегідь обрати кілька напрямів, які вам найбільш цікаві. Інакше легко провести тут пів дня й не помітити що вже час іти на вихід не встигши подивитись самі цікаві виставки. На мій погляд найцікавіші виставки це Авіація, Медицина, Технології. Якщо ж плануєте оглянути все, краще закладати повний день.
На останньому поверсі є кафе-ресторан, де можна відпочити й перекусити між різними залами. До речі, там роблять дуже погану каву.
Квиток коштує 16 євро. Недешево, але з огляду на масштаб і кількість експозицій, ця ціна виглядає повністю виправданою.
Німецький музей на карті: Google Maps
Одеонсплац
Невелика площа в Мюнхені, яка є своєрідним входом до старого міста з півночі. Вона з’явилася на початку XIX століття за правління короля Людвіга першого, який хотів надати місту більш «італійського» вигляду.
Головна прикраса площі — жовта будівля Theatine Church з бароковим фасадом і двома вежами. Її збудували в XVII столітті на честь народження спадкоємця баварського престолу, і сьогодні це один із найяскравіших прикладів італійського бароко на півдні Німеччини. Якщо будете проходити недалеко то варто подивитися.
Якщо ви, як і я, любите смачну каву, то недалеко від площі є дуже класне кафе — KANSO COFFEE LAB. Із усіх кав’ярень, які я відвідував у Мюнхені, тут капучіно мені сподобалося найбільше. Всередині місця небагато але можна сісти на вулиці з чашкою кави й трохи перепочити перед прогулянкою старим містом.
Одеонсплац на карті: Google Maps
Англійський сад
Англійський сад — один із найбільших міських парків у світі, він навіть більший за Центральний Парк у Нью-Йорку.
Парк простягається від центру міста далеко на північ і більше нагадує справжній ліс: луки, гаї, звивисті стежки та річка. Влітку тут навіть можна побачити серферів, які ловлять хвилю просто посеред міста на течії Айсбаху.
У глибині парку стоїть Китайська вежа з великим пивним садом, а з пагорба Моноптерос відкривається гарний вид на центр Мюнхена.
Я був тут взимку, тому не зміг повністю оцінити всю красу парку, але дуже сподіваюся колись повернутися сюди влітку й поділитися з вами вже зовсім іншими враженнями.
Англійський сад на карті: Google Maps
Палац Німфенбург
Палац Німфенбург — колишня літня резиденція баварських правителів із династії Віттельсбахів. Його почали будувати у XVII столітті після народження спадкоємця престолу, і з часом скромна вілла перетворилася на масштабний бароковий комплекс.
Головний палац простягається вздовж великого каналу, створюючи симетричну й урочисту перспективу. Усередині — парадні зали, розписані стелі та знаменита Галерея красунь із портретами жінок, які вважалися ідеалами своєї епохи.
Та справжня родзинка — парк. Він поєднує французьку геометрію з більш «природним» англійським стилем. На території розкидані павільйони й мисливські будиночки, а канали додають місцю спокійної, майже заміської атмосфери.
Палац Німфенбург на карті: Google Maps
Олімпійський парк
Олімпійський парк Мюнхена збудували до літніх Олімпійських ігор 1972 року. Це приклад того, як спортивна інфраструктура може перетворитися на повноцінний міський простір, а не залишитися «пам’ятником події».
Головний символ — Олімпійський стадіон Мюнхена з легкою хвилястою покрівлею зі скла й сталі. На момент відкриття це була архітектурна революція: прозора конструкція мала символізувати відкритість і нову Німеччину після складного ХХ століття.
Сьогодні парк — це зелена зона з озером, пагорбами та велодоріжками. На Олімпійську вежу можна піднятися за панорамою міста. У теплу пору року тут проходять концерти й фестивалі, взимку — спокійні прогулянки з видом на футуристичні силуети споруд.
Олімпійський парк на карті: Google Maps
Олімпійська вежа
Олімпійська вежа Мюнхена височіє над Олімпійським парком і є однією з найкращих оглядових точок міста. Її збудували до Олімпіади 1972 року як телекомунікаційну вежу, але вона швидко стала туристичною атракцією.
Висота — близько 291 метра. Ліфт піднімає на оглядовий майданчик менш ніж за хвилину. Згори видно центр Мюнхена, Альпи в ясну погоду та геометрію самого Олімпійського парку з його хвилястими дахами стадіону.
На верхніх рівнях працює ресторан, що повільно обертається, тож панорама змінюється без жодних зусиль з вашого боку.
Олімпійська вежа на карті: Google Maps
Музей BMW
Музей BMW — це історія німецької інженерії в одному просторі. Він розташований поруч із BMW Welt та штаб-квартирою концерну й відкрився у 1973 році, невдовзі після Олімпіади-1972, а у 2008-му пройшов масштабну реконструкцію.
Ще на підході я звернув увагу на саму будівлю — срібну “чашу”. Спершу це мене насмішило, але коли я зайшов усередину, стало зрозуміло, звідки взялася така форма: весь маршрут музею побудований як безперервна спіраль, і ти рухаєшся нею вниз, проходячи крізь різні епохи бренду.
Експозиція показує еволюцію BMW — від авіаційних двигунів початку ХХ століття до легендарних спортивних моделей і сучасних електрокарів. Тут виставлені культові автомобілі, мотоцикли та концепти, які так і не пішли в серію.
Навіть якщо автомобілі — не ваша головна пристрасть, масштаб і продумана подача роблять візит цікавим.
Музей BMW на карті: Google Maps
BMW Welt
BMW Welt — сучасний виставковий центр концерну BMW, за кілька хвилин ходьби від Музею BMW та штаб-квартири компанії. Будівлю за проєктом бюро Coop Himmelb(l)au відкрили у жовтні 2007 року, і вона одразу стала однією з найвпізнаваніших сучасних споруд Мюнхена — до речі, це найвідвідуваніша туристична атракція всієї Баварії.
Але найголовніша відмінність між BMW Welt і Музеєм BMW ось у чому: тут немає жодного експоната з історії бренду. Натомість це живий, теперішній BMW — нові моделі BMW, MINI та Rolls-Royce просто в шоурумі, і вхід сюди безкоштовний.
Особисто мене найбільше вразило те, що я побачив тут не просто вітрину, а справжню церемонію видачі авто: люди з усієї Європи спеціально прилітають до Мюнхена, щоб забрати свою нову машину прямо тут — і це супроводжується цілим ритуалом із підсвіткою та особистим менеджером. Навіть якщо ви приїхали просто подивитися, за цим цікаво спостерігати.
BMW Welt на карті: Google Maps
Гофбройхаус
Hofbräuhaus München — найвідоміша пивна Мюнхена й одна з найстаріших у Німеччині. Її заснували ще в 1589 році як придворну броварню для баварських герцогів, а згодом вона стала відкритою для всіх.
Сьогодні це велика зала з довгими дерев’яними столами, живою музикою й офіціантами в традиційних костюмах. Тут подають класичні баварські страви — білу ковбасу, свинячу рульку, брецелі — і, звісно, пиво Hofbräu, яке розливають у літрові кухлі.
Місце гучне й туристичне, але атмосфера така як в фільмах про баварію: тут легко сісти за спільний стіл із незнайомцями й за кілька хвилин вже цокатися кухлями.
Гофбройхаус на карті: Google Maps
Максиміліанштрассе
Максиміліанштрассе — одна з найпрестижніших вулиць Мюнхена. Її заклали в середині XIX століття за наказом короля Максиміліана II, який хотів створити репрезентативний бульвар у новому архітектурному стилі — так званій «максиміліанській» неоготиці.2
Вулиця тягнеться від Національного театру до річки Ізар і поєднує монументальні фасади з люксовими бутиками світових брендів. Саме тут зосереджені найвідоміші модні дома, ювелірні салони та п’ятизіркові готелі. Якщо у вас купа грошей і ви хочете пошопитися то караще місця не знайти.
Максиміліанштрассе на карті: Google Maps
Подорож до Інсбрука
Якщо у вас лишається один вільний час, дуже раджу з’їздити до Інсбрука — це те саме місто, яку я вже згадував на початку статті. Дістатися туди з Мюнхена дуже просто: прямий потяг займає всього близько 1 години 45 хвилин, а маршрут проходить через мальовничу долину річки Інн і Альпи — сама дорога вже варта подорожі.
Головна причина їхати саме в Інсбрук — Нордкете (Nordkette), канатна дорога, яка веде прямо з центру міста в гори, на висоту понад 2300 метрів. Це рідкісний випадок, коли альпійська панорама доступна буквально за 20 хвилин від залізничного вокзалу. Додайте сюди Золотий дах (Goldenes Dachl) і старе місто — одного дня цілком вистачить, щоб побачити і гори, і архітектуру.
Детальніше можете пророчитати в моїй статті про Інсбрук.
Де випити смачної кави в Мюнхені
Планування кожної подорожі я починаю не з пошуку пам’яток, а з пошуку хороших кав’ярень. Мюнхен не був винятком. Я відібрав десятки кав’ярень, і ось ті, які сподобалися найбільше.
sweet spot kaffee – specialty coffee
У sweet spot kaffee дві локації: перша біля старого міста, а друга — недалеко від Німецького музею. Я був саме в першій. Місця всередині небагато, зате інтер’єр дуже затишний і мінімалістичний. Тут щотижня оновлюють карту зерна від відомих світових обсмажувальників, а до кави раджу взяти банановий хліб ві у них досить смачний.
sweet spot kaffee – specialty coffee на карті: Google Maps
Schmalznudel – Cafe Frischhut
Це місце не зовсім про каву третьої хвилі — більше про баварську традицію. Кафе працює з 1973 року біля Віктуалієнмарктy і славиться не еспресо, а «шмальцнудлями» (їх ще називають Auszogne) теплими пончиками, смаженими у жирі просто у вас на очах. Я зазвичай п’ю каву третьої хвилі, але не зайти сюди просто не міг. Майте на увазі: коли я був тут то вони приймали лише готівку.
Schmalznudel – Cafe Frischhut на карті: Google Maps
KANSO COFFEE LAB
Схований у внутрішньому дворику Residenzpassage біля Одеонсплац — та сама кав’ярня, про яку я вже згадував: капучіно тут сподобалось мені найбільше з усього, що я пробував у Мюнхені. Назва Kanso — японська філософія простоти й спокою, і це відчувається в усьому: мінімалістичний інтер’єр, тиша, продумана подача. Є барна стійка де можна швидко випити кави в італійському стилі.
KANSO COFFEE LAB на карті: Google Maps
Botanista Café Club
Затишна кав’ярня в районі Glockenbach у бохо-стилі — багато рослин та домашня атмосфера. Окрім кави тут варто спробувати боул зі свіжих овочів або веганську випічку. Раджу капучіно на вівсяному молоці — саме воно більше всього сподобалося моїй дружині.
Botanista Café Club на карті: Google Maps
Man Versus Machine Coffee Roasters
Одна з перших кав’ярень спешалті-кави в Мюнхені — власна обсмажувальня працює з 2014 року. Це чудове місце щоб купити зерна з собою як сувенир.
Man Versus Machine Coffee Roasters на карті: Google Maps
Де зупинитись у Мюнхені
Я відібрав кращі готелі Мюнхена, де я сам бував або де залишилися мої друзі. Тут вам найкраще поєднання між комфортом, локацією та тим, що ви дійсно отримаєте за свої гроші. Від люксових готелів до класних бутик-варіантів — кожний має щось своє.
Koenigshof, A Luxury Collection Hotel
Готель стоїть на Карлсплац, за кілька кроків від Штахусу і головного вокзалу — третя будівля на цьому місці ще з 1866 року (першу, «Königshof», зруйнували бомби Другої світової, повоєнну версію знесли у 2019-му). Новий будинок за проєктом іспанських архітекторів Nieto Sobejano Arquitectos відкрився у червні 2024-го. Із 106 номерів 41 — люкси з видом на Штахус або Палац юстиції, а президентський люкс на 8-му поверсі (170 м²) має власний приватний басейн.
Що мені сподобалось: золотавий атріум зі скульптурою Губертуса Гамма, який вночі підсвічується кольоровим проєктором — уже саме лобі ввечері справляє враження. А вечеря в мішленівському Greta Oto (латиноамериканська кухня) стала окремим пунктом програми поїздки.
Mandarin Oriental
Будівля в стилі неоренесанс, зведена близько 1880 року за часів Людвіга II, спершу була головною бальною залою міста — тут проходили перші концерти оркестру Kaim, попередника Мюнхенської філармонії. Готелем будівля стала у 1990-му, а Mandarin Oriental прийняла управління у 2000-му. Усього 48 номерів і 25 люксів у стилі необідермаєр: вишневе дерево, східні килими на паркеті, багато природного світла.
Що мені сподобалось: басейн і тераса на даху з видом на дахи Альтштадту та Фрауенкірхе — ідеальне місце для вечірнього відпочинку. А вечеря в Matsuhisa (перший ресторан Нобу Мацухіси в Німеччині) варта того, щоб забронювати заздалегідь.
Ruby Lilly Hotel Munich by IHG
Дизайн-готель на площі Штігльмайрплац, за 10–15 хвилин ходьби від Кенігсплац і головного вокзалу. Номери витримані в теплій дерев’яній естетиці — вишнева обшивка стін, дубова паркетна підлога, панорамні вікна, а в деяких номерах навіть затишні алькови з вовняною оббивкою. У 2018 році готель визнали “найкрасивішим готелем Європи” за версією німецького travel-журналу GEO Saison.
Що мені сподобалось: бар і тераса на даху тримають атмосферу гламуру Мюнхена 1980-х — фірмовий джин-тонік, живі виступи молодих груп і власний плейлист Ruby Radio, а якщо раптом захочеться, на рецепції можна взяти напрокат електрогітару.
Maison Schiller by DesignCity Hotels
Бутик-готель на Schillerstraße, у Людвіґсфорштадті — буквально за кілька хвилин ходьби і від головного вокзалу, і від Терезієнвізе (де проходить Октоберфест). 48 номерів з кондиціонером, кавомашиною-еспресо та підігрівом підлоги у ванній (це підтверджують і відгуки гостей). Сніданковий буфет включає класичні баварські білі ковбаски, є й безглютенові варіанти.
Що мені сподобалось: дрібні продумані деталі в номері — м’яка лава, яка водночас слугує підставкою для валізи, і триярусна поличка на колесах у ванній. Здавалося б, дрібниця, але саме з таких речей складається відчуття «продуманого» готелю.
Motel One München-Hauptbahnhof
Це ювілейний, сотий готель мережі Motel One — і дизайнери це відзначили: концепція лобі надихнена зимовим садом короля Людвіга II та історичними парками Мюнхена. У центрі лаунж-зони — «Meadow» («галявина») з пишною зеленню і масивними торшерами, тому гості й порівнюють це місце з тропічними джунглями. 279 номерів з кондиціонером, сніданок вже з 6:00 у будні — зручно для ранніх поїздів.
Що мені сподобалось: саме ця «джунглева» лобі-зона — рідкість для бюджетного сегмента, де зазвичай усе доволі одноманітно. Тут хочеться затриматися в лаунжі, а не одразу йти в номер.
Hotel MIO by AMANO
Друга локація берлінської мережі AMANO розташована прямо на пішохідній Зендлінгерштрасе, за хвилину від Зендлінгер Тор і 8 хвилин пішки від Маріенплац. 114 номерів поєднують баварську гостинність із берлінською естетикою — так сам готель описує себе, і це справді відчувається в інтер’єрі.
Що мені сподобалось: бар AMANO на першому поверсі — точна копія концепції оригінального берлінського AMANO Bar, з мінливими діджеями, де гості готелю перемішуються з мюнхенцями. Атмосфера вечорами тут набагато жвавіша, ніж очікуєш від звичайного готельного бару.
Hotel Isar City
Бюджетний готель на 24 номери в самому серці Людвіґсфорштадту, за кілька хвилин ходьби від Гауптбангофу та Штахусу — чудовий варіант, якщо для вас важливі ціна й локація, а не розкіш. У номерах є телевізор, чайник, сейф і власна ванна кімната з феном, а деякі вікна мають шумоізоляцію.
Що мені сподобалось: попри бюджетний сегмент, персонал тут напрочуд привітний — дозволяють пізній виїзд аж до 12:00 і безкоштовно зберігають багаж, поки ви гуляєте містом.